Ташкент і Анкара формують альтернативну вісь транзиту між Азією та Європою
Запуск регулярних контейнерних поїздів за маршрутом Узбекистан — Туркменістан — Іран — Туреччина стає одним із найбільш значущих інфраструктурних рішень у Євразії за останні роки. Досягнута домовленість, закріплена під час четвертого засідання Ради стратегічного співробітництва найвищого рівня в Анкарі 29 січня за участю президентів Шавката Мірзійоєва та Реджепа Таїпа Ердогана, відображає не лише поглиблення двосторонніх відносин, а й прагнення вибудувати стійку модель економічної взаємодії в умовах мінливого глобального середовища.
На тлі глобальних збоїв у ланцюгах постачання, зростання транспортних витрат та посилення геополітичної турбулентності держави дедалі частіше звертаються до сухопутних маршрутів як до більш передбачуваної альтернативи морським перевезенням. У цьому контексті новий залізничний коридор набуває стратегічного значення, поєднуючи Центральну Азію з Туреччиною, а далі — з європейськими ринками.
Від декларацій до рейок: інституційна логіка проєкту
Важливо зазначити, що ініціатива запуску контейнерних поїздів стала результатом послідовної та заздалегідь вибудуваної роботи. Основою угоди став протокол багатосторонньої зустрічі транспортних відомств Туркменістану, Узбекистану, Ірану та Туреччини, підписаний 3 листопада 2023 року. Саме цей документ заклав рамки майбутньої співпраці, передбачивши координацію тарифної політики, узгодження технічних стандартів і синхронізацію дій національних залізничних операторів.
Таким чином, ідеться не про разові відправлення вантажів, а про формування повноцінного та стабільного транспортного коридору. Регулярність руху контейнерних поїздів, прозорі умови транзиту та передбачувані строки доставки перетворюють маршрут на комерційно привабливий інструмент для бізнесу, орієнтованого на довгострокове планування.
Економічний ефект: нові можливості для Узбекистану
Для Узбекистану, який не має прямого виходу до моря, розвиток альтернативних логістичних маршрутів традиційно є питанням економічної ефективності. Новий коридор через Туркменістан та Іран відкриває перед узбецькими експортерами принципово інші перспективи. Насамперед скорочується час доставки продукції на турецькі та європейські ринки, що особливо важливо для товарів із високою доданою вартістю та чутливих до строків постачання.
Не менш значущим чинником стає зниження логістичних витрат. Контейнеризація перевезень і регулярність маршруту дозволяють бізнесу точніше розраховувати собівартість продукції та мінімізувати ризики, пов’язані із затримками й перевантаженнями на альтернативних напрямках. У результаті узбецькі товари — від текстилю й сільськогосподарської продукції до хімічної та промислової продукції — отримують додаткові конкурентні переваги.
У ширшому сенсі Узбекистан зміцнює свої позиції як активного учасника регіональної торгівлі, поступово переходячи від ролі транзитно залежної країни до ролі повноцінного логістичного гравця.
Туреччина: логістичний хаб між Сходом і Заходом
Для Туреччини новий маршрут органічно вписується в довгострокову стратегію перетворення країни на ключовий транспортний вузол Євразії. Анкара послідовно розвиває залізничну інфраструктуру та просуває концепцію Серединного коридору, який з’єднує Китай, Центральну Азію та Кавказ із Європою в обхід традиційних північних і морських маршрутів.
Контейнерні поїзди з Узбекистану підсилюють східний напрям цієї стратегії, забезпечуючи додатковий приплив вантажів і підвищуючи завантаженість національної залізничної мережі та портової інфраструктури. При цьому Туреччина виступає не лише кінцевою точкою маршруту, а й своєрідними воротами до Європейського Союзу, Середземномор’я та ринків Близького Сходу, що істотно розширює географію торгівлі для країн Центральної Азії.
Туркменістан та Іран: транзит як стратегічний ресурс
Особливе значення в проєкті має участь Туркменістану та Ірану, територіями яких проходить маршрут. Для Ашгабата це можливість активніше інтегруватися в регіональні економічні процеси, використовуючи власну залізничну інфраструктуру як частину міжнародного коридору. Транзит у цьому випадку стає не лише джерелом доходів, а й інструментом підвищення зовнішньоекономічної ваги країни.
Іран, своєю чергою, зміцнює позиції як ключова сухопутна ланка між Центральною Азією та Близьким Сходом. В умовах обмеженого доступу до окремих міжнародних морських маршрутів розвиток залізничного транзиту набуває для Тегерана особливої цінності, дозволяючи зберігати важливу роль у регіональній логістиці.
Геополітичний вимір: логістика як чинник стійкості
Запуск нового маршруту виходить далеко за межі суто економічної доцільності. Він відображає прагнення країн регіону диверсифікувати торговельні шляхи та зменшити залежність від обмеженої кількості транспортних напрямків. У ситуації, коли геополітичні ризики безпосередньо впливають на рух товарів, наявність альтернативних коридорів стає чинником національної й регіональної стійкості.
Залізнична інфраструктура в цьому контексті перетворюється на інструмент «тихої геополітики», що дозволяє посилювати економічну взаємодію без прямої конфронтації та створювати підґрунтя для довгострокової стабільності.
Погляд у майбутнє
Якщо проєкт буде реалізовано в повному обсязі — з регулярним графіком руху поїздів, конкурентоспроможними тарифами та спрощеними митними процедурами, — маршрут Узбекистан — Туркменістан — Іран — Туреччина має всі шанси стати одним із ключових сухопутних коридорів між Центральною Азією та Європою.
Для Ташкента й Анкари ця домовленість виходить за межі транспортної логістики, перетворюючись на стратегічну інвестицію в економічну пов’язаність, регіональний вплив і формування нової моделі співпраці. У підсумку саме такі інфраструктурні рішення поступово перемальовують карту Євразії, де напрям розвитку дедалі частіше визначається не морями, а рейками.
Читайте також: 200 літрів — межа: Литва запровадила жорстку заборону для російських і білоруських фур
