Автомагістраль М-05 Київ–Одеса — це не просто дорога. Це стратегічна транспортна артерія, що з’єднує столицю України з морськими портами Півдня, міжнародними логістичними маршрутами та туристичним серцем Чорноморського узбережжя. Щодня нею рухаються тисячі легкових автомобілів, рейсових автобусів і багатотонних фур. Але цієї зими траса перетворилася на небезпечний коридор із глибокими вирвами, розбитим покриттям та постійними аваріями. Водії жартують, що тут можна залишити не лише підвіску, а й саме колесо — і в цих словах дедалі менше перебільшення.
Дорога, яка руйнується на очах
Зимовий період 2025–2026 років оголив проблему, яка накопичувалася роками. Після відлиг, снігопадів і різких перепадів температур асфальтове покриття почало буквально розсипатися. Вода проникає в мікротріщини, замерзає, розширюється — і полотно тріскає. Під тиском великовантажного транспорту ями збільшуються щодня. На окремих ділянках траси швидкість руху падає до 20–30 км/год, а водії маневрують між вирвами, ризикуючи виїхати на зустрічну смугу.
Кількість дорожньо-транспортних пригод зростає. За словами патрульних, причиною багатьох інцидентів стають саме різкі гальмування перед ямами або втрата керованості після удару об пошкоджене покриття. Автосервіси у Київській, Черкаській та Одеській областях фіксують збільшення звернень із пошкодженими дисками, шинами та елементами ходової частини.
Коли востаннє був капітальний ремонт
Повномасштабна реконструкція значної частини траси М-05 проводилася ще в середині 2000-х років. Часткові оновлення відбувалися пізніше — у межах державної програми «Велике будівництво» у 2020–2021 роках оновлювали окремі відрізки та розв’язки. Проте комплексного капітального ремонту всієї магістралі за останні півтора десятиліття не здійснювали.
Асфальтобетонне покриття має свій ресурс — у середньому 10–12 років за умов інтенсивного трафіку. М-05 давно перевищила цей термін. Щоденний потік великовантажного транспорту, особливо зерновозів і фур із портів, значно пришвидшує зношення. Фактично дорога експлуатується на межі технічних можливостей.
Воєнний стан і дороги: як обслуговують інфраструктуру під час війни
Із початком повномасштабної війни у 2022 році пріоритети державного бюджету кардинально змінилися. Основні кошти спрямовуються на оборону та безпеку. Дорожній фонд скорочено, а фінансування нових інфраструктурних проєктів обмежене. У воєнний час дорожні служби працюють у режимі підтримки проїзності: ліквідують критичні вибоїни, забезпечують прохідність стратегічних маршрутів для військової та гуманітарної логістики.
Обслуговування відбувається переважно методом ямкового ремонту — так званим «латанням». Узимку застосовують холодний асфальт, який є тимчасовим рішенням і не гарантує довготривалого ефекту. Повноцінні капітальні роботи відкладаються через нестачу фінансування та ризики безпеки.
Скільки коштів уже витрачено і скільки потрібно
До війни на оновлення окремих ділянок М-05 виділяли сотні мільйонів гривень щороку. Частину фінансування забезпечували міжнародні партнери, зокрема кредити Європейського інвестиційного банку та ЄБРР. Загальні заплановані обсяги підтримки на реконструкцію українських доріг сягали сотень мільйонів євро.
Однак повний капітальний ремонт траси Київ–Одеса може коштувати значно більше. За оцінками інженерів-дорожників, реконструкція одного кілометра автомагістралі першої категорії з повною заміною основи, дренажної системи та покриття може обійтися від 40 до 80 мільйонів гривень залежно від складності ділянки. З огляду на протяжність маршруту близько 475 км, мова може йти про 20–30 мільярдів гривень або навіть більше з урахуванням інфляції та подорожчання матеріалів.
Це сума, співмірна з бюджетами цілих обласних програм розвитку. І поки триває війна, знайти такі кошти вкрай складно.
Хто відповідальний за стан траси
За експлуатаційне утримання державних автошляхів відповідає Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (колишній Укравтодор) та його регіональні служби. Водночас експерти наголошують: проблема системна. Йдеться не лише про якість робіт, а й про перевантаженість доріг, недосконалий контроль вагових норм та хронічне недофінансування галузі протягом багатьох років.
Частина відповідальності лежить і на перевізниках, які порушують вагові обмеження. Перевантажені фури руйнують дорожню основу значно швидше, ніж це передбачено проєктними розрахунками.
Водії обурені: альтернативи немає
Особливе обурення викликає те, що повноцінних об’їзних маршрутів фактично немає. Паралельні регіональні дороги або не пристосовані до великого потоку транспорту, або перебувають у ще гіршому стані. Водії опиняються перед вибором без вибору: або їхати небезпечною трасою М-05, або витрачати додаткові години, пальне й нерви на об’їзди.
У соціальних мережах ширяться дописи з фото пробитих шин і понівечених дисків. Люди обурені: вони сплачують акцизи на пальне, податки, але змушені щодня ризикувати безпекою. Для багатьох далекобійників ця дорога — робочий інструмент, і кожна поломка означає втрату заробітку.
Що далі: перспективи відновлення
Повноцінна реконструкція траси Київ–Одеса, імовірно, стане можливою лише після стабілізації безпекової ситуації та відновлення економіки. Уряд уже заявляє, що після перемоги масштабне відновлення інфраструктури стане одним із ключових напрямів співпраці з міжнародними донорами. М-05, як стратегічний маршрут до морських портів, безумовно, буде серед пріоритетів.
Проте поки що водіям доводиться жити в реальності латок, ям і обмежень швидкості. Траса Київ–Одеса стала своєрідним символом часу: країна бореться за незалежність, а її дороги — за виживання.
Читайте також: ЄС переглядає правило 90 днів у Шенгені: нові умови роботи для далекобійників
