Цієї зими українські чорноморські порти знову опинилися в епіцентрі воєнного тиску. За інформацією агентства Reuters, від російських ударів по портовій інфраструктурі України постраждало щонайменше 13 цивільних суден. Йдеться не лише про пошкоджений метал чи вибиті ілюмінатори — мова про мільйони тонн продовольства, валютні надходження держави та безпеку людей, які працюють у морі.
Атаки стали частиною ширшої стратегії економічного тиску, спрямованої на те, щоб послабити експортний потенціал України та ускладнити її присутність на глобальних ринках.
Порти під вогнем
Основного удару зазнали порти Великої Одеси, передусім у регіоні Одеса, який залишається ключовим вузлом морської торгівлі країни. Саме через ці гавані проходить значна частина українського експорту — від зерна й соняшникової олії до металопродукції та залізної руди.
Протягом зимових місяців російські атаки пошкодили щонайменше 13 торговельних суден, що перебували в акваторії портів або на підходах до них. Переважно це були великі балкери — судна, здатні перевозити десятки тисяч тонн вантажу за один рейс. Кожне таке пошкодження означало не лише ремонт корпусу, а й затримки постачань, зриви контрактів і втрату довіри з боку міжнародних партнерів.
За оцінками аналітиків, ця цифра становить майже десяту частину від усіх суден, що зазнали пошкоджень із початку повномасштабної війни у 2022 році. Таким чином, лише одна зима виявилася надзвичайно концентрованою за рівнем ударів по морській інфраструктурі.
Ціна ударів: масштаб економічних втрат
Попри те що офіційна узагальнена сума збитків саме від пошкодження цих 13 суден поки що не оприлюднена, галузеві експерти дозволяють окреслити приблизні масштаби втрат.
Ремонт одного великого балкера, залежно від характеру ушкоджень, може коштувати від п’яти до двадцяти мільйонів доларів. Якщо ж мова йде про серйозні руйнування корпусу чи внутрішніх систем, сума витрат здатна перевищувати тридцять мільйонів доларів на одне судно. Враховуючи навіть обережні розрахунки, прямі збитки від пошкодження тринадцяти кораблів цієї зими можуть сягати від 150 до 300 мільйонів доларів США.
Втім, прямі витрати — лише частина загальної картини. Через атаки пропускна здатність портів у пікові періоди знижувалася приблизно на третину, що автоматично скорочувало обсяги відвантажень. Затримки суден призводили до штрафів за невиконання контрактів, а страхові компанії підвищували премії за рейси в українські порти. Логістика дорожчала, а українські експортери змушені були коригувати ціни, щоб залишатися конкурентними.
Економісти оцінюють, що лише за один зимовий квартал Україна могла недоотримати близько 150 мільйонів доларів експортної виручки через перебої в роботі портів. Якщо ж скласти прямі втрати суден і непрямі економічні наслідки, загальний фінансовий ефект зимової кампанії може перевищувати 400–500 мільйонів доларів.
Людський вимір трагедії
За сухими цифрами стоять людські долі. Хоча більшість зимових інцидентів стосувалися передусім пошкодження майна, атаки по портовій інфраструктурі неодноразово призводили до жертв.
В одному з ударів по Одеському регіону загинула щонайменше одна цивільна особа, ще шестеро людей дістали поранення. Раніше, під час атак на зернові судна, гинули члени екіпажів — в окремих випадках кількість загиблих сягала чотирьох осіб за один інцидент. Для портових працівників і моряків кожен вихід у зміну або кожен рейс нині пов’язаний із реальним ризиком.
Морська торгівля, яка зазвичай асоціюється зі стабільністю та передбачуваністю маршрутів, у цих умовах перетворилася на роботу в зоні постійної небезпеки.
Удар по глобальній продовольчій безпеці
Україна традиційно входить до числа найбільших світових експортерів зерна. Кожен пошкоджений балкер — це десятки тисяч тонн пшениці чи кукурудзи, які не прибули вчасно до країн Африки, Близького Сходу або Азії. Затримки постачань впливають на світові ціни, формують нервозність на біржах і створюють ризики для регіонів, що критично залежать від імпорту продовольства.
Таким чином, удари по українських портах виходять далеко за межі регіонального конфлікту. Вони відгукуються на глобальному рівні, впливаючи на ланцюги постачання та економічну стабільність у різних частинах світу.
Морський фронт економічної війни
Від початку повномасштабної агресії Росія системно намагається обмежити морські можливості України. Порти залишаються стратегічними артеріями економіки, через які країна отримує значну частину валютних надходжень. Пошкодження 13 суден лише за одну зиму демонструє, що морський напрямок залишається однією з ключових цілей тиску.
Водночас, попри постійну небезпеку, українські порти продовжують функціонувати, а судна виходять у рейси. Кожен такий вихід — це не лише економічна операція, а й доказ того, що навіть під обстрілами країна зберігає здатність підтримувати свою торгівлю та зв’язки зі світом.
Зимові атаки 2025–2026 років стали черговим етапом боротьби за контроль над Чорним морем. Тринадцять пошкоджених суден, сотні мільйонів доларів можливих втрат і людські жертви свідчать про те, що війна давно вийшла за межі фронту.
Це боротьба за економічну стійкість, за довіру міжнародних партнерів і за право країни вільно торгувати. І поки вогні навігаційних маяків продовжують світитися над зимовим морем, українські порти залишаються символом не лише вразливості, а й витривалості.
Читайте також: «Чорні скриньки» на колесах: як із 2026 року нові автобуси та вантажівки в ЄС фіксуватимуть кожну критичну секунду
