Ще нещодавно однією з головних тем європейського ринку вантажних перевезень були електровантажівки, які поступово виходять на дороги та намагаються конкурувати з дизельними тягачами. Ми вже розглядали, чи зможуть китайські виробники Windrose і SuperPanther потіснити традиційні вантажівки в Європі. Однак боротьба за майбутнє важкого транспорту на цьому не закінчується.
Тепер виробники роблять ставку й на водень. Проте замість обіцянок технологічного прориву вони пропонують розв'язати головну проблему перевізників — високу вартість експлуатації та невизначеність майбутніх витрат.
Об'єднання H2Accelerate, до якого входять Daimler Truck, Volvo Group, Linde, TotalEnergies, Hyundai Hydrogen Mobility і TEAL Mobility, пропонує створити загальноєвропейський механізм компенсації різниці між сукупною вартістю володіння водневими та дизельними вантажівками. Відповідну ініціативу представили 20 жовтня 2026 року. Її автори розраховують, що фінансування можна буде передбачити в наступному довгостроковому бюджеті Європейського Союзу на 2028–2034 роки.
Не субсидія на купівлю, а компенсація витрат протягом експлуатації
Головна ідея пропозиції полягає в зміні принципу державної підтримки. Замість одноразової виплати під час купівлі вантажівки перевізники могли б отримувати компенсацію протягом усього періоду її експлуатації.
Запропонований механізм має покривати лише ту частину витрат, яка залишається після застосування чинних субсидій, дорожніх пільг та інших заходів підтримки. Мета — наблизити сукупну вартість володіння водневою вантажівкою до витрат на аналогічний дизельний автомобіль.
H2Accelerate розглядає три можливі способи виплат:
- За використаний водень. Компенсацію розраховуватимуть залежно від обсягу пального, спожитого вантажівкою.
- За пройдений кілометраж. Розмір підтримки залежатиме від фактичного пробігу транспортного засобу.
- Контракт на різницю. Виплати коригуватимуться відповідно до різниці між фактичними витратами та встановленим орієнтиром вартості експлуатації.
Передбачається, що кошти розподілятимуться за результатами конкурентних відборів. Такий підхід має спрямовувати фінансування на вантажівки, які справді працюють на дорогах, а не просто купуються заради отримання субсидій.
Чому виробники хочуть змінити систему підтримки
Для транспортних компаній перехід на водень пов'язаний одразу з кількома фінансовими ризиками. Такі вантажівки коштують дорожче за стандартні дизельні моделі, мережа заправних станцій залишається обмеженою, а ціна водню залежить від регіону та умов постачання.
Навіть якщо перевізник готовий інвестувати в нову технологію, йому складно заздалегідь розрахувати витрати на весь строк експлуатації автомобіля. Зміна цін на пальне або скорочення державних пільг можуть швидко зробити такий перехід економічно невигідним.
Запропонований механізм має зменшити невизначеність. Якщо різницю у витратах компенсуватимуть за заздалегідь визначеними правилами, транспортні компанії зможуть упевненіше планувати оновлення автопарку та укладання довгострокових контрактів.
Водночас ініціатива не передбачає повної заміни чинних заходів підтримки. Вона має доповнювати національні субсидії, звільнення від дорожніх зборів та інші інструменти стимулювання низьковуглецевого транспорту.
Які вантажівки та маршрути отримають підтримку
Насамперед ініціатива орієнтована на важкі вантажні автомобілі категорії N3 — транспортні засоби технічно допустимою максимальною масою понад 12 тонн. Особливу увагу пропонують приділити вантажівкам масою від 30 тонн.
Окремий пріоритет — міжнародні перевезення європейськими транспортними коридорами. Це важливо для водневих вантажівок, яким потрібно не лише забезпечити конкурентоспроможні експлуатаційні витрати, а й отримати доступ до заправної інфраструктури протягом усього маршруту.
Автори ініціативи також пропонують проводити регулярні раунди фінансування та поступово скорочувати обсяг підтримки в міру розвитку ринку. Очікується, що з часом водневий транспорт зможе стати конкурентоспроможним без постійних державних компенсацій.
У країнах, де вже діють значні пільги, додаткова підтримка може виявитися мінімальною. Як приклад H2Accelerate наводить Німеччину, де чинні заходи підтримки вже сприяють розвитку водневих вантажних перевезень.
Чому водень залишається важливим для виробників вантажівок
Європейський ринок важкого транспорту перебуває під тиском кліматичних вимог. Відповідно до чинних цільових показників ЄС, викиди CO₂ нових важких вантажних автомобілів мають скоротитися на 45% до 2030 року, на 65% до 2035 року та на 90% до 2040 року порівняно з рівнем 2019 року.
Акумуляторні електровантажівки вже привертають значну увагу виробників і перевізників. Однак водень також розглядають як потенційне рішення для окремих видів важких і далекомагістральних перевезень.
Розвиток кількох технологічних напрямів дає виробникам змогу шукати рішення для різних умов експлуатації. Проте водневим вантажівкам ще належить довести, що вони здатні конкурувати не лише за екологічними показниками, а й за вартістю, доступністю заправлення та надійністю роботи.
Хто платитиме за різницю у вартості
Головне питання ініціативи — джерело фінансування. Якщо експлуатація водневих вантажівок виявиться дорожчою, ніж дизельних, різницю, що залишиться, доведеться покривати коштом ЄС.
Фактично H2Accelerate пропонує перенести частину комерційних ризиків із перевізників на державний бюджет. Це може прискорити впровадження водневого транспорту, але водночас порушує питання довгострокової ефективності таких витрат.
Наразі механізм залишається лише пропозицією галузевого об'єднання. Його реалізація залежить від переговорів щодо наступного багаторічного фінансового бюджету Європейського Союзу на 2028–2034 роки та від того, чи погодиться ЄС виділити кошти на таку програму.
Що це означає для транспортних компаній
Для перевізників ініціатива може стати додатковим стимулом розглядати водневі вантажівки під час оновлення автопарку. Проте розраховувати на гарантовану рівність витрат із дизельним транспортом поки що зарано.
До затвердження програми компаніям доведеться враховувати вартість придбання техніки, ціни на водень, доступність заправних станцій, можливі податкові пільги та умови національних програм підтримки.
Воднева технологія поки що не стала універсальною альтернативою дизелю чи акумуляторним електровантажівкам. Однак пропозиція H2Accelerate свідчить, що виробники прагнуть не лише технологічних змін, а й нової моделі фінансування переходу на транспорт із нульовими викидами.
Ключове питання полягає в тому, чи зможе воднева вантажівка подолати потрібну відстань та зробити це за конкурентоспроможною вартістю. Від рішення ЄС значною мірою залежатиме, наскільки швидко ця технологія вийде за межі пілотних проєктів.
Читайте також: Літаючий Tesla Roadster: революція транспорту чи найдорожча демонстрація Ілона Маска
