Про електричні вантажівки говорять уже не перший рік. Ми неодноразово розглядали їхній запас ходу, потужність, вартість заряджання та перспективи відмови від дизельного пального. Тим часом китайські виробники продовжують випускати нові моделі, пропонуючи перевізникам дедалі більший запас ходу та привабливі технічні характеристики.
Але час перейти від гучних заяв до головного питання: чи зможуть електровантажівки справді конкурувати з дизельними автомобілями — чи так і залишаться дорогою альтернативою для окремих маршрутів? У цій статті розглянемо характеристики сучасних електротягачів і порівняємо витрати на їхню експлуатацію.
Чому китайські електровантажівки дедалі більше привертають увагу Європи
Китайські виробники активно виходять на європейський ринок. Їхні нові тягачі вже не виглядають експериментальними прототипами: деякі моделі мають заявлений запас ходу в сотні кілометрів, а окремі автомобілі вже працюють у реальних логістичних ланцюгах.
Китайські компанії роблять ставку на місткі акумулятори, високу потужність і збільшений запас ходу. Розгляньмо три моделі китайських електровантажівок і порівняймо їхні характеристики.
Таблиця з характеристиками трьох моделей
Важливо! Вражаючі технічні показники ще не гарантують економічної ефективності. Потрібно враховувати реальний запас ходу під навантаженням, швидкість заряджання, корисне навантаження та доступність сервісного обслуговування.
Чи справді електровантажівки можуть замінити дизельні тягачі на європейських маршрутах
Сучасні електротягачі мають заявлений запас ходу в сотні кілометрів: до 670 км у Windrose E670 і до 560 км у SuperPanther eTopas 600. Проте фактична дальність пробігу залежить від завантаження, швидкості руху, рельєфу та температури повітря.
Одна з головних відмінностей від дизельних автомобілів — час зупинок. SuperPanther eTopas 600 можна зарядити з 20% до 80% приблизно за 38–40 хвилин за умови використання двох роз’ємів CCS2 і відповідної зарядної станції. Заправлення дизельного тягача зазвичай займає значно менше часу.
Ще один важливий чинник — вантажопідйомність. Велика акумуляторна батарея збільшує масу автомобіля, що може зменшувати корисне навантаження. Крім того, міжнародні перевезення потребують розвиненої мережі потужних зарядних станцій, яка поки що доступна не на всіх маршрутах.
Отже, китайські електротягачі вже підходять для окремих регулярних маршрутів, де можна заздалегідь планувати заряджання. Однак на довгих міжнародних напрямках із жорсткими термінами доставки дизельні автомобілі поки зберігають перевагу завдяки швидшому заправленню та більшій гнучкості маршрутів.
Що вигідніше перевізнику: електротягач чи дизельна вантажівка
Витрати на енергію
Щоб визначити, який варіант вигідніший для перевізника, порівняймо електротягач Windrose E670 із дизельним Volvo FH 500 за умовного річного пробігу 100 тис. км. Для розрахунку використаємо заявлену витрату електроенергії Windrose — 1,05 кВт·год/км, витрату дизельного пального — 25,1 л/100 км, вартість електроенергії — €0,25 за кВт·год, а дизельного пального — €1,80 за літр.
За таких умов Windrose E670 потребуватиме приблизно 105 000 кВт·год електроенергії на рік. Витрати становитимуть €26 250.
Volvo FH 500 за витрати 25,1 л/100 км споживатиме 25 100 л дизельного пального на рік. Витрати на пальне сягнуть €45 180.
Отже, за цих умов електротягач дає змогу заощаджувати близько €18 930 на рік на кожні 100 тис. км пробігу. За п’ять років економія може становити €94 650, якщо ціни та річний пробіг залишатимуться незмінними.
Це розрахунковий сценарій, а не гарантований результат: фактичні витрати залежать від завантаження, маршруту, погодних умов і режиму експлуатації.
Вартість технічного обслуговування
Електротягач не потребує регулярної заміни моторної оливи та фільтрів дизельного двигуна, а також обслуговування системи очищення вихлопних газів. Рекуперативне гальмування також може зменшувати зношування гальмівних механізмів.
Водночас Windrose E670 потребує перевірки акумуляторної батареї, електропривода, системи охолодження, електричних з’єднань і зарядного обладнання. За регламентом виробника перше технічне обслуговування проводять через 6 000 км або три місяці й надають безкоштовно. Наступні ТО передбачені кожні 60 тис. км. Заявлена виробником гарантія на акумуляторну батарею становить вісім років, а на силовий привод — п’ять років.
Для Volvo FH 500 необхідно обслуговувати двигун, паливну систему, трансмісію та систему очищення вихлопних газів. Інтервали заміни оливи залежать від режиму експлуатації та використовуваних матеріалів.
За галузевими оцінками, планове обслуговування дизельних тягачів може коштувати €4 000–6 000 на рік за пробігу близько 120 тис. км. Це орієнтовний показник, а не підтверджена вартість обслуговування конкретного Volvo FH 500. Відкритих зіставних даних про вартість обслуговування Windrose E670 у Європі недостатньо, тому точно визначити різницю поки неможливо.
Вартість придбання
У 2026 році ціна нового Volvo FH 500 Aero в європейських оголошеннях становить приблизно €115 800–138 600. Ціна Windrose E670 залежно від пропозиції становить €198 000–250 000.
Отже, за наведеними цінами дизельний тягач коштує приблизно на €59 400–134 200 менше. Це суттєва різниця в початкових інвестиціях, яку можна частково компенсувати економією на енергії та обслуговуванні.
За розрахованої економії на енергії €18 930 на рік різниця в ціні могла б компенсуватися приблизно за 3,1–7,1 року — залежно від того, які саме ціни порівнювати. Це спрощений розрахунок, який не враховує інших витрат і доходів протягом строку експлуатації.
Для перевізника електротягач може бути вигідним рішенням за великого річного пробігу та доступної зарядної інфраструктури. Якщо ж пріоритетами є мінімальні початкові вкладення й гнучкість на міжнародних маршрутах, дизельний тягач поки залишається передбачуванішим варіантом. Остаточний вибір варто робити на основі розрахунку сукупної вартості володіння для конкретного маршруту та строку експлуатації.
Від випробувань до реальних перевезень: як електровантажівки працюють у Європі
Показовий приклад — SuperPanther eTopas 600, який DHL Freight перевела від випробувань до регулярних вантажних перевезень. Із вересня 2026 року тягач працює в Нідерландах і виконує міжнародні рейси до Бельгії.
За даними DHL, автомобіль долає приблизно 2 тис. км на тиждень, а заявлений запас ходу становить до 500 км на одному заряді. Під час двотижневих випробувань в Австрії тягач проїхав близько 1 900 км, а середній добовий пробіг становив 238 км.
Цей приклад демонструє, що електротягачі вже використовують у комерційних перевезеннях, а не лише випробовують на закритих майданчиках. DHL також планує додати до свого парку ще близько 40 електровантажівок. Це свідчить про зацікавленість великих європейських логістичних компаній у цій технології.
Китайські електротягачі вже виходять на європейські маршрути й можуть зменшувати експлуатаційні витрати перевізників. Проте висока ціна придбання, потреба в розвиненій зарядній інфраструктурі та обмеження на окремих далекомагістральних маршрутах поки стримують їхнє масове поширення. Найімовірніше, у найближчі роки електровантажівки доповнюватимуть дизельний транспорт, а не повністю його замінять.
Читайте також: Європі бракує нових складів: попит відновлюється, а будівництво скорочується
